● Уникайте постійного повторення дат та імен людей, які не є центральними у вашій розповіді. Екскурсія – це не лекція. Запитайте себе, чи змогли б ви сконцентруватися більше години на такій екскурсії?
● Не розповідайте монотонну історію. Ваш голос – прекрасний інструмент, у нього багато можливостей: його можна знижувати або підвищувати, підкреслювати з його допомогою важливі факти. Ви можете змінити темп: говорити повільніше або швидше – залежно від історії, напр. розповідь про стрімку битву, розказана трохи швидшим і підвищеним тоном, однозначно запам’ятовується краще; розповідь про довгу і виснажливу подорож, розказана більш повільним і рівним голосом тощо. Це додасть фарб вашій розповіді і не буде стомлюючим.
● Додайте емоції до того, що ви говорите, іноді натяк на експресію, ніжність чи інші теплі почуття, іноді злість чи гнів – усе залежить від того, що ви хочете підкреслити у своїй розповіді.
● Пам’ятайте про літературні прийоми: використовуйте епітети, риторичні запитання, вигуки тощо.
● Встановіть зоровий контакт із аудиторією, не повертайтеся до неї спиною, ставте запитання, якщо можливо, наприклад: Що ви думаєте…?, Чи подобається вам виставка?, Що, на вашу думку, сталося далі? – Залучіть їх до своєї історії.
● Говоріть так, ніби ви хочете, щоб хтось говорив з вами, поставте себе на місце аудиторії, яка, як очікується, слухатиме вас щонайменше годину….
● … І тренуйте свій голос, свою дикцію, свою уяву – пам’ятайте: практика робить досконалим!!
